«Ми не могли навіть приготувати поїсти, бо світло вимкнули»

Родина з маленькою дитиною евакуювалася у тихе місто, але чоловік повернувся до Харкова

Я прокинувся, збирався на роботу. Сидів на кухні, пив чай. Почув вибухи, але спочатку не зрозумів, що це. Вийшов на роботу. Потім мені зателефонували і сказали, що працювати не треба. І зателефонувала дружина, сказала, що війна.

Ми жили в орендованій квартирі.

У нас вимкнули світло, а у квартирі все працювало від електрики, газу не було. В нас дитина маленька, а їсти неможливо було приготувати. Ще й гучно було.

І ми вирішили поїхати в Полтаву. Це був п’ятий день війни, ми їхали своєю машиною. Було все більш-менш, тільки багато машин виїжджало.

Переважно морально було тяжко, а загалом усе пройшло нормально. Усе нам давали, допомагали: і продуктами, і грошовим забезпеченням. Нам пощастило, що ми в Полтаві жили в родичів, за житло не платили. В Охтирці також у родичів жили. Це дуже полегшувало наше життя.

Потім я повернувся до Харкову на стару роботу, працюю. Все стабільно, але зараз такий час, коли важко сказати, що буде завтра.

Однозначно, все закінчиться перемогою України. Будемо сподіватися, що в цьому році.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/