Хорунжа Світлана, 2 курс, Державний навчальний заклад "Білопільське вище професійне училище"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бихова Оксана Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

За тисячу днів війни я пройшла безліч випробувань: переїзд, втрата рідного дому, друзів, планів. Війна - це не лише битва на фронті, це також боротьба в серцях інших  людей. Коли почалася війна, я була звичайною школяркою, мріяла про майбутнє. Проте з перших днів я зрозуміла, що моє життя вже не буде ніколи таким, як раніше. Перші новини про військові дії мене шокували. Я відчувала біль, страх, гнів і безпорадність. Але потім з’явилася маленька надія, що це скоро скінчиться, але і вона, з часом, згасла.

Ця  ситуація підштовхнула мою родину бути поруч, цінувати моменти , допомагати та турбуватися одне про одного. Ці миті підтримки та турботи стали для мене невід’ємною частиною мого шляху.

Кожен день війни-це біль за поранених дітей, людей та військових, біль за зруйновані міста і села. Тепер мені знову довелося переїхати через щоденні обстріли, знову покидати дім, друзів, рідних, знайомих. Мені сумно, що це все сталося зі мною та моєю родиною, але це все заради нашої безпеки. Але життя на  цьому не скінчилося, я звикаю до нової оселі, місцевості, культури цього міста. Знаходжу нових друзів! Це також частина мого шляху.

Сьогодні, дивлячись назад на цю тисячу днів війни, я розумію,що цей шлях був нелегким. Але  він мене навчив цінувати життя, друзів, рідних та людей.

І хоча війна триває, я вірю в те, що ми переможемо та відбудуємо наше майбутнє. Мій шлях - це шлях надії, сили і любові до людей, які мене оточують, до своєї країни! Слава Україні! Допомагайте ЗСУ!