Ірина Леонідівна з чоловіком виїхали до Запоріжжя. Жінка зізнається, що їй соромно отримувати гуманітарну допомогу, адже вдома у неї було все. Вона пригадує, що до останнього надіялася, що війна не зачепить Гуляйполе. Другого березня посадила квіти в саду, а через кілька днів туди прилетів «Град». Відтоді спокою не було ні вдень, ні вночі. Немає його й у Запоріжжі, а після ракетного обстрілу міста свекрусі довелося викликати лікаря. Жінка мріє, щоб її рідні зібралися дома під мирним небом та щоб всі посміхалися.