Я виїхала з Єнакієвого ще 2014 року. Тоді там тривали обстріли. Мені стало страшно за власне життя. Я зупинилася в Одесі. Я ніколи не бачила такої жорстокості, щоб люди стріляли і вбивали. Це не природно для людей. 

Свекруха залишилася в Донецьку, за станом здоров'я виїхати не змогла.

Я орендую житло. Моя дочка поїхала за кордон, а я не захотіла виїжджати. Не можу кинути свого чоловіка. Помирати - так разом. Дев'ятий рік іде війна. Надії на закінчення в мене немає. Але потрібно вирішувати це питання. А інакше - що? Гинуть люди, війна забирає наше майбутнє. Я б хотіла, щоб у мене був свій дім. Мрію про мир.