Почались вибухи, мені стало дуже страшно за своїх рідних. Так для мене почалась війна. Я була вдома два тижні. Обстріли були дуже сильними. Через село літали літаки та ракети. Російська техніка йшла постійно через село. Я ніколи не думала, що станеться таке. Виїхати я не могла, бо росіяни поставили свої пости. Чоловік ходив на роботу. Я боялась, щоб його не забрали на підвал. У селі не було світла й води. Росіяни зайняли нашу школу. Люди були налякані. Потім окупанти заселялись у будинки, які згодом грабували. 

Одного дня я почула постріли - ЗСУ почали звільняти село.

Я цьому була дуже рада. Але після цього почались обстріли з боку росіян. Гелікоптер скидав бомби на мою хату. Це було дуже страшно, але виїхати складно, бо волонтери  не могли заїхати в село. Потім виїхати вдалось з «Червоним хрестом».  

Зараз я працюю вчителем дистанційно. Вірю в ЗСУ та Україну. Ми обов’язково переможемо.