До війни було все добре. Я жила в Конотопі. У перший день війни я була на роботі в школі. Діти були самі вдома. Мені так було за них страшно! Я не очікувала, що таке буде у 21 столітті. Росіяни наступали дуже швидко. Коли прийшли до мого села, вирішила виїжджати. 

Я досі не можу зрозуміти, як так сталось, що почалась війна. Ми жили собі спокійно, а тут різко почались бойові дії. Я з родиною зараз живу в Ромнах. Мої рідні залишились вдома.

Спілкуємось телефоном, як буде далі, я не знаю.

Мені приємно, що люди об’єднались та допомагають військовим. Це дуже важливо у наш час. Я вірю, що Україна переможе. Сподіваюсь, мої діти не будуть чути повітряну тривогу.