Якщо брати саме 24 лютого, то були "вдома", бо для нас війна почалася ще у 2014. Що робити далі? Це питання в голові майже не кожного дня, особливо на початку вторгнення, це повна невизначеність. Шокує байдужість рідних з РФ.

Нещастя на нашому шляху траплялися люди, церкви, волонтерські організації, які допомогали. Труднощі більше з лікуванням, навчанням, роботою, бо все залишили. Мені довелося залишити чоловіка та спасати дітей за кордоном. Він намагався знайти житло для родини та роботу на західній Україні, але марно, бо зп невелика, а оренда навпаки. Повернулися ми у травні 2023 в країну, знайшли будинок на околиці Києва за невелику плату, але треба прикласти руки, зараз облаштовуємось.

Мені постійно хочеться плакати, коли чую наш гімн за кордоном. Також мені у Румунії надали безкоштовне лікування зубів лікарі з Америки, а після цього подарували ліки, зубні пасти/щітки, а також конверт з 50 доларів США. Це було дуже приємно.

Я бухгалтер в ліцеї. На початку війни пішла у безоплатну відпустку до кінця воєнного стану. Приймаю рішення на сьогодні повертатись на роботу онлайн або знайти щось інше у Києві. Питання складне, бо не знаємо де будемо завтра.

На згадку є ключі від квартири, які поки лежать і чекають свого часу. Як писала вище - це вже вдруге для нас, бо залишили свій будинок ще у 2014