Стоянова Вікторія, 9 клас, Виноградненський ліцей з початковою школою та гімназією Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ніколова Оксана Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Час, немов перевіряючи на міцність, піддає нас новим і новим випробуванням. Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває величного сенсу. З 24 лютого 2022 року, з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, гримлять вибухи й свистять кулі. З того дня життя кожного українця змінилося назавжди.

Страшна звістка стукає у двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких.

Слідкуючи за новинами та подіями у нашій країні, ми всі молилися, щоб нас не зачепили трагічні події війни. Але все ж... 28 березня 2023 року до служби у Збройних Силах України був призваний мій рідний дядько. Ця новина похитнула усю нашу сім'ю. І вже першого квітня того ж року він був відправлений до Житомирського навчального полігону. Після навчання потрапив на лінію фронту у Бахмутському напрямку.

Увесь цей час ми були з ним на зв'язку. Він розповідав про бойові дії на його території, про свою команду та товаришів. Паралельно з цим ми слідкували за новинами, які відбувалися в нашій країні. Але з кожним днем ставало гірше: все більше втрат, більше окупованих територій. Телефонуючи з війни, з упевненістю в голосі мій дядько повторював своїй мамі та рідним: «Я обов’язково повернусь». Але не судилось.

16 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання, захищаючи Вітчизну від російських загарбників, на жаль, він отримав травму, несумісну з життям. Сказати, що наша сім'я втратила землю з-під ніг - не сказати нічого.

Йому було лише 40 років…Поховали героя 22 червня 2023 року на місцевому кладовищі рідного села Виноградне. Біль рідних неможливо виміряти, неможливо вгамувати. Мені здається, що кожної миті подібно янголу-охоронцю він продовжує закривати над нами небо своїми крилами. Мій дядько посмертно отримав почесну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня. Мені дуже хочеться вірити у те, що його смерть була немарною.

Щиро дякую нашим хоробрим захисникам, які, ризикуючи власним життям, боронять незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Сподіваюсь, що наше життя зміниться на краще, що Україна стане Великою державою, яку поважатимуть в усьому світі.