«Мені довелося покинути своє рідне місто»

    Коли почалася війна, я була на Білосарайській косі, тому я не чула. Але коли я приїжджаю до бабусі, дідуся на канікули, тоді я, буває, чую стрілянину. Спочатку було страшно від гучних звуків, а потім я вже трішки почала звикати. Але однаково якийсь страх у душі є, коли починають стріляти.   

Дуже шкода, що мені довелося покинути своє рідне місто. Я його дуже сильно люблю. Там у мене були друзі. Там у мене найбільше родичів. Мені там дуже подобається. Хоч воно не дуже велике, але однаково мені там дуже подобається. Ми живемо недалеко від парку, і ми там постійно гуляли. Мені довелося зробити багато переїздів.

   Коли почалася війна, ми жили на Білосарайській косі два дні, потім переїхали в Мелекіне та жили там два тижні; в Курахове переїхали, теж жили два тижні. А потім переїхали в Дружківку і зараз я там живу протягом семи років.