У перший день війни я була вдома в Оріхові. Обстріли щодня ставали ближче. Я не збиралась виїжджати. У під’їзді залишились з подругою удвох. Вона запросила мене до себе на другий поверх. Разом з нею ми переживали страшні дні в окупації. Було дуже страшно. Я не відчувала такого за сімдесят років. Води й світла у місті не було. Було важко готувати їжу. 

Найбільше мене шокувала нахабність росіян. Як вони могли на нас напасти? Вони повбивали людей, зруйнували міста. 

Я з подругою виїхала до її доньки. Евакуювались на автобусі під обстрілами. Зараз я залишилась без всього. Живу в Запоріжжя та чекаю миру.