«Мені було страшно вдруге зіткнутися з війною»

У мене є чоловік і двоє дітей. Ми жили в Донецьку. У 2021 році переїхали в Запоріжжя. Діти навчаються онлайн і займаються футболом. Заради них і живемо. З нами мешкає чоловікова мати. Вона втратила своє житло у Волноваському районі.

Я працюю в дитячому садку. У перший день повномасштабного вторгнення пішла на роботу. Незважаючи на воєнний стан, деякі батьки привели дітей. Мені було страшно вдруге зіткнутися з війною.

Я з дітьми ненадовго виїжджала із Запоріжжя. Повернулася, бо мені важко було без чоловіка, а йому – без нас. Ми винаймаємо житло. В Донецьку залишилася власна квартира з хорошим ремонтом неподалік від Донбас Арени. Друзі наглядають за нею. Раніше ми час від часу їздили туди, а тепер небезпечно.

Боїмося втратити квартиру. Ми час від часу оплачували комунальні платежі, а зараз не маємо такої можливості, бо ледь вистачає коштів, щоб платити за орендоване житло.

Хочеться, щоб швидше закінчилася війна. Мені страшно думати, що це надовго. Мрію, щоб Донецьк став українським. Я його дуже люблю. Хочу повернутися додому й жити, як раніше. Я працювала у Департаменті фінансів. У чоловіка також була хороша робота.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/