У перший день війни я збиралась на роботу. Мені зателефонували друзі та сказали, щоб я нікуди не їхала, бо почалась війна. Я залишалась у місті з батьками та дитиною. Поки у магазинах був товар, я покупала продукти. Потім воду набирала в криниці, продукти шукала по місту. 

Всі мешканці мого будинку познайомились та об’єднались під час війни. Разом ми готували їжу на багатті, допомагали один одному. 

Найстрашнішими для мене були авіаудари. Це було моторошно. Виїхати з-під обстрілів було неможливо,  бо місто взяли в кільце росіяни у перші дні війни. 

У березні я виїхала з Маріуполя разом з колоною машин. Мені довелось шукати бус, аби вивезти лежачу матір. 

Зараз я живу в Дніпрі, бо тут є робота. Я бачу своє майбутнє без війни. Хочу мира для моїх дітей.