Кузуб Валентина, вчитель Андріївського ЗЗСО І -ІІІ ступенів
Війна. Моя історія
Той ранок 24 лютого у моєму серці щемить пекучим болем…Гул літаків –винищувачів, звуки потужних вибухів - і в душі невимовна тривога! Війна… Вона увірвалась хижим звіром у наші домівки , застогнала зранена українська земля… У мене не було часу на роздуми : ворог вже наближався до Ірпеню! А звідти до мого рідного Києва – рукою подати. Прочитавши молитву – оберіг, взяв тривожну валізу і летів, мов на крилах, до побратимів. Вони вже споруджували блокпости і роздавали зброю всім, хто рішуче , за покликом совісті і палкої любові до України хотів стати на захист Батьківщини.
До початку квітня на вулицях Києва, Бучі, Ірпеня було повно спаленої ворожої техніки, а ще жахливі сліди військових злочинів цих нелюдів – рашистів… А далі був Бахмут – наша незламна фортеця. Мені – 18. На фронт пішов добровольцем.
Тиша. Як же я її ціную! Тепер, коли лежу в лікарняній палаті, бачу над собою лише світло. Тут багато світла. У руці ( зараз вона у мене лише одна) тримаю маленьку книжечку, оберігаю її, наче тремтливу крихітну пташку.Це – Біблія. Тільки ця дивовижна Свята Книга могла врятувати мене від неминучої смерті. Закриваю очі і згадую ту страшну ніч : навкруги палає земля, яку безжально руйнують ворожі снаряди, стоять мертві дерева, що вже не побачать весни…
У цьому пеклі, наче молитву за спасіння, шепочуть уста: «Ворог цілить у нас, та тобі хвилюватись не варто, бо я Вірю і знаю: є у мене те, що життя збереже…» Потім різкий пекучий біль – і темрява, аж поки не отямився в лікарні.
А сьогодні наснився сон, у якому я опинився в дитинстві. У сні мені посміхалася моя бабуся. Вперше про Біблію я почув саме від неї. Тоді я довідався, що кожна людина обирає власний шлях до Бога. І цей вибір надзвичайно складний і відповідальний, бо кожен із нас сам собі повинен відповісти на найважливіші питання життя: «Хто я?», «Яке моє призначення у цьому світі?», «Як я можу вдосконалитись, аби прийти до Бога?».
Великий Творець любить людину, розкриває їй через Біблію свої думки, дає моральні настанови – заповіді. Коли малим я розглядав Біблію з малюнками, то уявляв собі усе, про що розповідала бабуся. Тоді жадібно черпав знання про Бога, відкривав для себе Його.
Тепер, коли став дорослим, зрозумів, що Книга Книг спрямовує людину до Бога на кожному її життєвому кроці. А це значно складніше і набагато важливіше. Бо без Бога немає ні Добра, ні Правди, ні Щастя!
У мене попереду – ціле життя. Мені пощастило, що у ньому я знайшов духовний скарб – Біблію. Захищав свій рідний край, свято шанував, як цього вчить Святе Письмо, родинні традиції і батьківські заповіти, любив, прощав…
Раптом слова лікаря відволікли мене від роздумів : «Ви неодмінно видужаєте!» А я знову хвилююче стискаю у руці мій оберіг – маленьку книжечку і згадую слова Ісуса : «Тебе врятувала віра твоя!»
Зараз я і моя родина – волонтери. Допомагаємо військовим та людям , які цього потребують. І щиро віримо, що буде перемога України, добра над злом, світла над темрявою, правди над обманом , щирості над цинізмом. А ще пишу поезію:
УКРАЇНЦІ
Незламні, мужні, духом сильні!
Здолаємо зло - і будемо вільні!
Хоч важкою є нині життєва дорога,
Та йдемо ми разом до Перемоги!
І як вже здавна в Україні ведеться:
Руки в молитві, серце до серця,
Крик душі у пісні ллється.
Усе це єдністю нашою зветься.
Ми вистоїмо, витерпимо, переможемо ката!
За матір, батька, сина і брата,
За край наш милий, за всю родину,
За рідну неньку Україну!
Бо воля наша - сталева криця,
В очах у наших добро іскриться,
В серцях - віра і надія,
Вільна держава - то наша мрія!
