Я живу у прифронтовому місті. У перший день війни чоловік пішов служити, а я з дитиною поїхала до батьків. Намагалась не видавати свого хвилювання. У перші тижні війни тяжко було з їжею та медикаментами. Я їздила в райцентр та купляла там продукти, не дивлячись на обстріли. Мене шокували масовані атаки.

Була одна ніч у моєму житті, яку я не забуду ніколи. Тоді дуже сильно стріляли. Щодня я хвилююсь за чоловіка. Війна плинула на мою дитину. Довгий час дитина не ходила до садочка. Сподіваюсь, що майбутнє в Україні буде мирним та без корупції.