У перший день війни я не пішов на роботу. Було незрозуміло, що робити. Всі дзвонили один одному, слухали новини, чекали, що буде далі. Я просто сидів удома і думав, як все швидко змінилося. Потім поїхав до Польщі. Хотілося бути в безпеці. Коли повернувся, місто вже було іншим.

Обстріли, руйнування, тривоги. Мене шокувало, що росіяни обстрілюють цивільні об’єкти. Там живуть звичайні люди, у них немає зброї. 

Потім виїхав до Одеси. Тут спокійніше, але я сумую за Запоріжжям. Хочеться додому, але не знаєш, коли це взагалі стане можливим. Сподіваюсь, скоро.