Я з Херсона. Коли почалася окупація, я була вагітна. Залишалася вдома, бо було дуже страшно. Росіян у місті було багато. Вони стояли на вулицях, їздили по дорогах, ніби це їхнє місто. Ми майже не виходили з дому. Окупанти забирали людей на підвали. 

Ми мали невеликі запаси продуктів, саме вони допомогли вижити в перші тижні. Потім я народила. Це було складно. Росіяни мені видали їхні документи на дитину. 

Я виїхала з родиною до Одеси. У нас було все гаразд, а ось інші машини розстрілювали. Я не перестаю думати про дім, про Херсон. Я чекаю миру і мрію одного дня повернутися додому, в рідне місто.