Юлія Юріївна дуже хвилювалася за життя своєї бабусі, яка знаходилася в окупованому селі на Херсонщині, адже вона усвідомлювала, наскільки жорстоко можуть поводитися російські військові

Я із Запоріжжя. Працюю вихователем. 24 лютого мій ранок почався із дзвінків батьків моїх вихованців, які говорили, що почалася війна. 

Моя бабуся жила в Херсонській області. Я дуже хвилювалася, коли її село потрапило в окупацію. Тоді відразу зник зв’язок. Було й так, що я два тижні не могла до неї додзвонитися. У бабусі хворе серце. Я передавала їй ліки через волонтерів. Я дуже вдячна всім людям, які допомагали. Бабусю вдалося забрати до себе в Запоріжжя, коли її село звільнили, але вона хоче додому. 

Мене шокує жорстокість росіян. Коли дізнаюся про ті жахіття, які відбувалися в окупованих містах і селах, не можу повірити в те, що є люди, які на таке здатні.

Війна закінчиться тільки нашою перемогою. По-іншому бути не може. У нас буде щасливе майбутнє. Ми працелюбний народ – все відбудуємо. Я дуже вдячна нашим героям. Вони неймовірні.