У перший день війни я почула вибухи у Краматорську. Вже у квітні виїхала до Львова, через сім місяців повернулась додому. Найбільше мене шокувало, що на нас напали так неочікувано, що гинуть мирні люди. Я як можу, допомагаю людям. Дівчинці з Лимана допомогла знайти житло у Харкові.

Дівчина досі не знає, де її мати. Це мене дуже хвилює. 

Я чекаю на завершення війни. Часто відчуваю безвихідь, бо кінця не видно. Чекаю на повернення додому дітей та онуків.