Війна мне застала вдома. Я не думала, що таке може статися. Я досі не розумію, за що росія на нас напала. Мій зять пішов на війну добровольцем, йому ампутували ногу. Мене шокує, що гинуть діти ні в чому не винні. Боляче дивитись на зруйновані будинки, на понівечених людей.
Я постійно слідкувала за новинами, допомагала переселенцям.
Я нікуди виїжджати не захотіла. Я з чоловіком на пенсії. Зараз живемо та сподіваємось на перемогу України. Думаю, війна скоро закінчиться.
