Мені двадцять років. Я навчалася в Харкові. Коли почалася війна, була в гуртожитку. Мене розбудила сусідка по кімнаті й сказала, що почула вибухи. Я також їх почула. Потім прочитала в інтернеті, що почалася війна.
У перший день війни я поїхала додому – у місто Лебедин Сумської області.
Я радію кожній маленькій перемозі наших воїнів і кожному дню без повітряних тривог.
Зараз навчаюся дистанційно. Сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Я хочу жити у вільній Україні й працювати на благо Батьківщини.
