Ольга Володимирівна мешкає з мамою, батько помер під час війни. Вона дуже боїться стрілянини:

«Коли ми приїхали додому, КамАЗами вивозили шибки. Стріляли сильно, я боюся обстрілів, танки заїжджають – і все, у мене паніка. А якщо ще постріли, то взагалі жах».

Відсутність нормальних життєвих умов, без води, тепла та світла, змусила людей повернутися до первісних умов та готувати собі їжу на вогнищі. Виживати було дуже тяжко.