«Мене переповнює гордість за мою країну і мій народ»

Тільки-но дізнавшись про початок війни, жінка твердо вирішила, що нізащо не покине рідну Україну   

24 лютого я була вдома - прокинулась і збиралася на роботу до школи. Коли почула про напад росії на Україну, то була в розпачі: руки і ноги не слухалися,  але я знала одне - нікуди не поїду, не залишу свою Батьківщину, а якщо буде треба - піду захищати.

Я втратила роботу, маючи двох малолітніх дітей, але швидко знайшла іншу. Поки в школі тривали канікули – працювала у магазині.

Втративши роботу, я дійсно боялася, що дітям не буде чого їсти. Але нічого, все владналося. З родиною ми не розлучалися жодного дня. Була можливість виїзду за кордон, та я пишаюся тим, що я українка і мої діти українці, тому ніколи не покину свою країну й чоловіка. Я вдячна країнам, які нам щиро допомагають. Мене переповнювала гордість за мій народ, який за три дні зібрав кошти на чотири Байрактари.  

Потроху життя моєї родини стабілізується. З початком навчального року я знову повертаюсь на свою роботу до школи. Дякую Богу, ми живемо в регіоні, де не ведуться бойові дії. Один-єдиний раз був приліт в Закарпатській області, де живе моя мама, тож великий страх огортає за безпеку рідних.