Бєляєва Марина

6(10)-Г клас, Комунальна установа Сумська гімназія №1 м.Суми Сумської області

Вчителька, що надихнула на написання – Ольштинська Тетяна Миколаївна

Моя Україна майбутнього

Мій мир має вигляд сімейної подорожі до Одеси. До війни ми часто разом їздили кудись на відпочинок, і Одеса була одним з найулюбленіших наших міст. Наразі такої можливості через війну немає. Мої тато і брат на фронті.

Мій мир - це сім’я вдома за великим столом, і зранку в суботу разом подивитись фільм. Звичайно ж, хочеться перестати боятися спати у своїй кімнаті через страх померти. І знову мати можливість посеред ночі сісти з татом у машину й поїхати по морозиво в магазин.

Увесь час прокручую ці моменти з мирного життя. І вже забуваю, як тоді було… Сьогодні я знову розмовляла з татом… Телефоном. Ніколи раніше не могла подумати, що спілкування з найріднішою людиною довгі місяці буде ось таким. А я так хочу почути голоси брата й тата не в холодній порожнечі слухавки, а поруч, відчути хвилі їхнього тепла й любові й сказати, як я їх люблю.

Я намагаюся докладати всіх зусиль, щоб наблизити нашу перемогу. Є членкинею національної скаутської організації «Пласт». Наразі у своєму місті я організовую 90% пластунських заходів, а також ініціюю власні проєкти. У звичайному житті я є школяркою, яка готується до вступу в університет, проте, крім цього, громадською активісткою. Наша країна - це передусім люди, тому я намагаюся донести до молоді міста Суми розуміння важливості розвитку себе, суспільства та міста, у якому ти проживаєш. Наразі такого роду волонтерство є для мене безпечним простором, де я можу багато працювати та втілювати свої ідеї.

Мене часто непокоять думки, що я роблю недостатньо для допомоги військовим. Відчуваю обов’язок забезпечити всім необхідним наших захисників.

Моя Україна майбутнього - це країна європейського зразка із сучасною молоддю та високим рівнем життя.

Я прагну здобути якісну освіту, вкласти свою енергію, знання, душевні сили в розбудову України моєї мрії.

Мене втомлює щодня чути новини про політиків, які вкрали гроші або «прославилися» черговою безглуздою нісенітницею, а народ відразу ж відреагував мемами. Я хочу бачити країну сильною політично, військово та економічно.

Хочу, щоб національна еліта була високодуховною, інтелектуальною та відповідальною. Такою, якою прагнули її бачити Шевченко, Франко, Стус…

Я втомилася чути звуки тривоги. Я втомилася німіти від жаху, коли сирени починають вити вже після прильоту. Втомилася від розуміння того, що в нас, на прикордонні, інакше бути не може. Ми живемо на такій критично невеликій відстані від божевільного сусіда, що й у підвал добігти не встигнеш…

У моїй Україні майбутнього багато національно свідомих, активних людей. Реформована система освіти. Корупція - найбільша ганьба. Що треба зробити, щоб отримати таку країну, скажімо, за 10 років? Чесно, я поки що не знаю, проте сподіваюся, що мої прагнення, зусилля дозволять об’єднати навколо себе однодумців, і ми разом зможемо скерувати нашу країну в правильне русло.

Що я особисто роблю заради перемоги? Своєю активною громадською позицією заохочую молодь міста Суми до дій. Я бачу проблеми в суспільстві, які, на мою думку, можу спробувати вирішити. Нещодавно, наприклад, нами, активістами «Пласту», було організовано навчання з надання першої медичної допомоги. Підлітки 11-18 років мали можливість отримати практичні знання, які, можливо, знадобляться їм у майбутньому. Моя задача як організаторки полягала в тому, щоб знайти професіоналів, які зможуть зрозуміло пояснити молоді, як допомогти собі або іншим у випадку травм, хвороб, опіків чи кульових поранень.

Сьогодні я можу навчити цивільних надавати першу медичну допомогу, а вже завтра спробую організувати збір на щось критично важливе для військових.

Я докладу всіх зусиль заради спільної справи – побудови України нашої мрії.