Війна мене застала вдома. Після початку війни селище окупували. Було багато військової техніки. У мене дві доньки. Для мене все це було, як страшний сон. Чотири місяці я з родиною сиділа в окупації. У селищі не було хліба. З продуктами було складно. Медикаменти я шукала по всьому селищу. Дітям потрібно було йти до школи, і я почала думати, як виїжджати. Було страшно евакуюватися. Спочатку ми жили в шелтері, волонтери нам допомагали. Я сподіваюся на диво, щоб війна закінчилася. Мої діти важко пережили все це, з ними довго працювали психологи. Дуже хочеться миру, щоб діти не страждали.