Катерина добре пам’ятає початок повномасштабної війни – лякали не вибухи, а дзвінка, нереальна тиша, в яку занурилося місто. Її чоловік, який у 2014-му змушений був тікати з палаючого Донецька, знав: не можна зволікати. Завдяки його рішучості родина евакуювалася на захід України, уникнувши найстрашніших подій перших місяців. Уже в травні вони повернулися до Києва і наважилися на важливе рішення: народити дитину під час війни. Материнство в таких умовах - це постійний вибір між страхом і мужністю, це нічні тривоги, пошук безпечних місць і невидима боротьба за спокій дитини. Але водночас - це й джерело сили, віри, натхнення. Бо коли поруч нове життя - не можеш дозволити собі здатися.