Мряна Марія, 11 клас, Діловецький ЗЗСО І-ІІІ

Вчитель, що надихнув на написання — Чуркіна Любов Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Майже три роки...Тисячу днів минуло від початку війни. Чи не так, це страшна цифра? Двадцять четверте лютого – дата коли все кардинально змінилось. Цей день назавжди закарбувався в наших серцях відчаєм, страхом, болем. Здавалося це жахливий сон від якого скоро прокинусь. Але такою на жаль стала наша реальність.

Перші дні війни були сповнені хаосу, телевізійні новини і соціальні мережі переповнювалися шокуючими кадрами, які не вкладалися в голові.

Ці дні були найскладнішими, наповнені постійним відчуттям тривоги і небезпеки. В думках було тільки одне питання: «Що буде далі?» Присутній страх за родину та близьких паралізував. У той час я зрозуміла наскільки життя може швидко змінитися на до і після, тільки за один день.

Разом з тривогою з’явилася – рішучість. Я бачила, як люди об’єднувались, підтримували одне одного, як військові, волонтери та звичайні громадяни працювали разом для спільної мети – допомоги нашій країні. 

Це викликало таку повагу та гордість за наших сильних духом людей. Завдяки їм є надія на світле майбутнє нашої держави.

Коли я розмірковую про ці тисячу днів, думаю, що війна не лише руйнує, вона також змушує переосмислювати. Вона змінює значення слова «дім» – тепер це не лише місце, де ти живеш, а простір, який ти борониш усім серцем.

Війна робить нас свідками людських трагедій, але й водночас показує приклади найвищої відваги та самопожертви. Іноді я дивуюся, як ми, попри всі негаразди, не втратили здатність сміятися, підтримувати одне одного, вірити в те, що добро переможе.

Також я зрозуміла, що треба цінувати прості моменти життя – чашку чаю на сніданок, коротку розмову з близькими, тихі вечори вдома, звичайну прогулянку подвір’ям. Також не забувати знаходити час і собі, для відпочинку та відновлення.

Змінились пріоритети, до війни багато речей здавалися важливими,але зараз я розумію, що найважливіше – життя, сім’я, близькі люди.

Людське життя, яке зараз втрачають кожного дня наші військові та цивільне населення, і його не можливо купити за жодну валюту в світі. Війна розставила все на місця: матеріальні блага втратили своє значення, а на перше місце вийшло життя, любов, турбота, підтримка.

Мій шлях протягом цих тисячу днів, дав мені можливість зростати і змінюватися. Це шлях переосмислення й глибокого перетворення мого погляду на світ і себе самого. Я усвідомила, що справжня сила криється, не тільки в фізичній витривалості, а й здатності не втратити людяність, залишатись доброю і співчутливою у найскладніші моменти. Тисячу днів війни навчили не втрачати віри навіть, якщо навколо темрява.

Справжня перемога починається в середині кожного – змозі долати страх, не здаватися та вірити в краще.