Олег зі своєю дівчиною залишив Маріуполь, а його рідні залишилися у передмісті. Він дуже хвилюється за них, поспілкуватися з ними не завжди виходить через поганий зв’язок. Олег вірить, що повернеться в рідне місто, у якому знову відродиться життя

Я жив і працював у Маріуполі. 24 лютого прокинувся від того, що почали бомбити місто. На роботу не поїхав. Потім забрав свою дівчину і виїхав із нею з Маріуполя. Складнощі були з паливом і, звісно, з тим, що довелося покинути свою домівку. Зараз ми в Києві. До цього були в Запоріжжі, Львові. Ми думаємо, що все буде Україна. 

Найскладніше було усвідомити, що моє місто розбомбили. Там, де я гуляв місяць тому, зараз нічого немає. Таке відчуття, що частину мене взяли й відтяли.

Рідні мої залишилися у селищі під Маріуполем - не захотіли кидати домівки. Зв'язок з ними поганий, але є.У батька був бізнес. Він з’їздив у Маріуполь, забрав свою вантажівку і зараз її ремонтує.

Всі події шокували. Особливо, коли на пологовий будинок скинули авіабомбу. Драмтеатр мене також шокував. Найжахливіше, коли помирають діти.

Я зараз шукаю роботу. Її не так легко знайти в наш час.

Коли всі окупанти виїдуть з нашої країни, тоді війна закінчиться. Вони повинні зрозуміти, що пішли не тим шляхом.

Хочу повернутися в рідний Маріуполь, який буде відбудовуватися і процвітати.