В Пологи зайшли окупанти і Валентин прийняв рішення виїхати. Залишатись без роботи під обстрілами, хоч і вдома, не мало сенсу

Я з міста Пологи, це Запорізька область. До війни ми жили, працювали, все ладналось - і в один момент все споганилось. Я працював на будівництві доріг і трас. Якийсь час ми ще побули вдома після окупації, а потім довелось виїжджати.

Я особисто бачив, як окупанти заходили в Пологи. Почалася перестрілка, снаряди над нами літали, вибухи були. Я їхав тоді в центр міста на велосипеді. Звідусіль почали стріляти, і я оглядався – було незрозуміло, що і в який бік летить. Поки доїхав, аж жарко стало.

А тоді вже з вікна квартири ми бачили, як росіяни з автоматами на БТРах заїжджали в центр міста. Вони їхали на броні по 15 чоловік. Мама злякалася, як їх побачила, в неї почалася істерика. Я її ледь заспокоїв.

Ми сподівались, що все скоро скінчиться, тому не виїхали одразу. Як стало зовсім нестерпно, ми зібрали що могли - і поїхали. Без зимових речей і без нічого. Що буде, те й буде.

Саме страшне було на блокпостах. Під’їжджаєш, а вони автомати наставляють: мовляв, прибирай машину з дороги, бо ззаду їде танк і тебе зараз роздавить. Багажник дивились. Щось побачили з їжі: «А можно, мы возьмем?» - Ну а як їм відмовити? - "Беріть", а що робити? В кожну машину заглядали, лізли.

Траплялись такі хлопці, що і не знають, що таке школа. Я даю паспорт для огляду, а він до гори ногами його читає. Я стояв, мовчав, бо скажу якесь слово не так - то можна взагалі не виїхати.

Далі було страшно їхати сірою зоною - від останнього їхнього блокпоста до першого нашого. Стріляли звідусіль. Але їхали, бо вже вирішили виїжджати.

Зараз ми у Запоріжжі. Орендуємо квартиру. З харчами проблем майже немає - слава Богу, нам допомагають іноді. Грошей не вистачає. Влаштуватись на роботу дуже важко. Переселенців беруть працювати неохоче. Як знайшов роботу, то військовий квиток треба. А виїжджали без нього, тому що їхали вже через російські блокпости. Ми поки  з міста виїхали, 18 блокпостів проїхали. Огляди, допити, роздягання. Військовий квиток ніяк не можна було з собою мати. Я таки влаштувався на роботу, але зарплата не така, як була раніше.

Коли скінчиться війна, залежить від політиків. В росії ще дуже багато заліза і снарядів, мені здається, що буде дуже довго війна тривати. Звичайно, Україна переможе, якщо інші країни будуть допомагати нам і далі. Сподіваємось на краще, віримо, що ми переможемо. А далі будемо повертатись додому, та якось жити. Там вже все побите, заводи розбиті.