"У нас був підвал. Він був найкращий. Там була електрика та лінолеум. Спочатку там жили 10, а потім 9 людей, коли тато загинув, - згадує житель Маріуполя Дамір. - 14 березня. Мами довго не було. Потім вона прийшла і сказала, що тата вбили. Я заплакав. Тато був сильний, мене любив. Був поліцейським, розмінував території".
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.