Розлучили з мамою на «фільтрації», батько загинув під час обстрілів, маму викрали й вивезли до Росії – ці та інші моторошні історії озвучили діти, які через російську агресію втратили рідних і опинилися в депортації. У Ризі розпочалася міжнародна конференція «Війна Росії проти дітей» («Russians war on children»), присвячена поверненню українських дітей. У рамках заходу слово надали самим неповнолітнім українцям. Їхні історії вислухав проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода, що нині працює на заході в латвійській столиці.

Ілля зі своєю мамою потрапив під обстріл на вулиці в Маріуполі, розповідає Дар’я Герасимчук, уповноважена президента з прав дитини. З її слів, Іллю поранило в ногу, «вона була практично відірвана, а мама отримала важке поранення в голову і померла на руках у сина».

Уповноважена розповіла, що дитина дізналася, що маму поховали у дворі чужого будинку. Самого ж хлопчика російські військові забрали в окупований Донецьк.

«Я, як і Саша, був у Донецьку в лікарні. У мене була поранена нога, я взагалі не міг ходити. І там мене вчили писати російською мовою. Одного разу прийшов до мене мій лікар і сказав: «Будеш говорити не «Слава Україні», а «Слава Україні в складі Російської Федерації».

«Україна не знає точної цифри, кількості, скільки дітей викрала російська влада, – каже Дар’я Герасимчук. – Частина території під окупацією, ми не маємо туди доступу і ми не можемо сказати з точною впевненістю, чи дитина була вбита, чи продовжує жити на окупованій території, чи її викрали росіяни».

Нині, з її слів, верифікованими українською владою є лише майже 20 тисяч дітей, що «їх викрала РФ». Уповноважена каже: це – діти, про яких є персональні дані за інформацією від батьків, свідків, родичів або з медіа.

За даними порталу «Діти війни», на 31 січня 2024 року до РФ незаконно вивезли понад 19 тисяч українських неповнолітніх, але ця цифра може бути значно більшою, твердить президент.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.