Людмила Гайдай загинула від вибухової хвилі у власній квартирі в Маріуполі 14 березня 2022 року. Їй був 81 рік.

Мама лежала у квартирі на підлозі, обличчям униз

Після початку повномасштабної війни Людмила залишалась у місті разом із донькою й онуком. Коли перебувати в квартирі стало вкрай небезпечно, ані спускатися до підвалу будинку, ані йти до будь-якого іншого сховища вона не хотіла.

«Я хочу померти у своїй квартирі. Ви йдіть, куди хочете», – так сказала мама і більше живою я її не бачила», – розповіла донька Ірина.

Із 10 до 16 березня вийти зі сховища Ірина з сином не могли – були дуже сильні обстріли. У квартиру вони змогли потрапити тільки 17 березня.

«Наш будинок горів… Я дуже боялася дізнатися, що з мамою. На подвір'ї була величезна яма від авіаудару. Вікна і двері в будинку – вибиті. Мама лежала у квартирі на підлозі, обличчям униз. Нам допомогли її винести. У ковдрі. Потім тіла перенесли до торця будинку. Мені дозволили туди підійти, щоби впізнати маму», – сказала Ірина.

Однак тіло рідним не віддали. Окупанти поховали загиблу тільки за 10 днів. Перепоховали її у травні у братській могилі. Під яким номером – рідні не знають.

Людмила Федорівна народилася і жила у Маріуполі. Виховувала доньку, раділа онукам і правнучці. До пенсії працювала на машинобудівному заводі «Азовмаш». Була інженеркою-технологинею у цеху № 48.

Рідні кажуть, вона дуже любила життя. Захоплювалася в’язанням. Навесні у дворі будинку садила квіти.

У Людмили Гайдай залишилися донька, внучка, внук, правнучка.

Історія з instagram каналу Victims of russia.