Перший день війни застав мене на роботі. Я працював у тракторній бригаді в селі, коли почали літати ракети. Це було раптово і страшно.

Ми з дружиною пробули в окупації п’ять днів. Потім куми з Гайсина Вінницької області приїхали і забрали нас. У них ми прожили півтора місяця, після чого переїхали до Запоріжжя.

Зараз я працюю за невеликі гроші, аби хоча б вистачало на їжу і оплату житла. Я інвалід третьої групи. 

Мама і брат залишилися в окупації, але іноді мама телефонує. Я з дружиною зараз тут, а теща залишилася в Гуляйполі.

Найбільше хочеться, щоб якнайшвидше настав мир. Я хочу повернутися додому.