Перший день війни запам’ятався вибухами. Ми з дитиною одразу подивилися новини. Чесно кажучи, певною мірою були готові до цього, адже війна для нас почалася ще у 2014 році, тому сприйняли це трохи спокійніше, ніж могло б бути.

Ми виїхали наприкінці березня на своїй машині. Дорога була нормальною, все минуло без особливих труднощів. Поїхали до знайомих у Подільське, в Одеську область.

Війна дуже сильно вплинула на нашу родину. Ми залишилися без дому, зараз - у складному матеріальному становищі. Важко і в побуті, і психологічно. Але ми намагаємося триматися і більше спілкуватися між собою.

Психологічно допомагає робота і дитина. Я вважаю, що не можна опускати руки. Життя продовжується попри все.

Про майбутнє думати складно. Дуже хочеться повернутися додому, але, швидше за все, це вже неможливо, тому що нашого міста фактично більше немає.