Мій син захоплюється спортом, любить малювати та займається тюнінгом мініатюрних моделей автомобілів. Одне з його улюблених занять - складати кубик Рубіка. Як і більшість дітей, він має просту мрію - купити новий комп'ютер.

Життя в Харкові стало для нього постійним джерелом стресу. Війна змінила його дитинство, позбавивши звичних радощів і безтурботності.

З початку повномасштабного вторгнення наше життя змінилося кардинально. Раніше ми були активною родиною - часто подорожували, відпочивали, проводили багато часу разом. Зараз навіть не можемо поїхати на дачу. Перші три місяці війни ми прожили у підвалі власного будинку, а потім почали вчитися жити в новій реальності.

Син майже весь час перебуває вдома. До школи він не ходить, навчається дистанційно. Через постійну небезпеку майже не виходить гуляти, тому зараз у нього практично немає друзів. Більшість часу він проводить із телефоном, бо іншої можливості для спілкування майже не залишилося.

Особливо страшним для нашої родини став день 31 березня 2023 року, коли стався приліт у сусідній двір. Відтоді відчуття небезпеки не залишає нас ні на день.

Найбільше я хочу, щоб мій син хоча б ненадовго опинився у безпечному місці, зміг відпочити від постійної тривоги, знайшов нових друзів і хоча б на деякий час знову відчув себе звичайною дитиною.