Мої доньки дуже різні, але кожна має свої захоплення. Єва любить спорт і кулінарію. Вона займається волейболом, баскетболом, бадмінтоном, а найбільше любить готувати, особливо різноманітну випічку. Олеся - творча дитина. Вона постійно малює, ліпить і створює власний декор для своєї кімнати.

Найбільша мрія моїх дітей - щоб закінчилася війна і вся наша родина знову жила разом під одним дахом. Вони також мріють подорожувати світом і побачити різні країни.

Їх надихають добрі люди, підтримка друзів і можливість займатися тим, що вони люблять. Найбільше засмучують конфлікти, грубість і нерозуміння. Старша донька із задоволенням готує, а музика допомагає їй хоча б ненадовго відволіктися від тривожних думок.

Війна принесла в життя моїх дітей страшні випробування. Вони були свідками обстрілів, чули потужні вибухи та бачили людей, які постраждали від ворожих ударів. Ці спогади назавжди залишилися в їхній пам'яті.

Після початку повномасштабного вторгнення наше життя змінилося повністю. Найболючішим стало те, що війна розділила нашу родину між двома містами. Ми більше не можемо бути всі разом, як раніше. Молодша донька дуже боїться гучних звуків, а старша змушена переживати всі ці події вже по-дорослому.

Найстрашнішим днем для нашої сім'ї став той, коли після святкування Нового року ми повернулися додому. Ледь переступивши поріг квартири, почули сирену й сховалися у ванній кімнаті. Саме тоді керована авіабомба влучила в наш будинок - в інший під'їзд. Після потужного вибуху ми вибігли до підвалу. Дорогою чули сигналізації автомобілів, крики дітей і розгубленість людей. У підвалі діти залишилися разом, тато допомагав іншим, а я носила людям теплий одяг, адже була зима. Цей день назавжди залишився в нашій пам'яті. Найбільше я хочу, щоб мої діти більше ніколи не ховалися від вибухів, а жили у мирі, поруч із усією родиною.