У 2022 році обстріли стали значно сильнішими. Місто буквально руйнувалося на очах. Я дуже боялася вибухів. Найбільше мене шокувала загибель дітей та обстріли житлових районів. 

Магазини закрилися, продуктів було дуже мало. Ми намагалися якось триматися, але жити в таких умовах ставало дедалі складніше. Зрештою я вирішила виїхати.

Після виїзду потрібно було шукати житло, роботу, вчитися жити в іншому місці. Було важко. Допомагали гуманітарні місії та просто небайдужі люди. 

Мої брати поранені на війні. Дуже за них хвилююсь. Найбільше я чекаю миру. Хочу повернутись додому.