Я жила в Херсоні дев’ять місяців під час окупації. Це були найважчі місяці в моєму житті. Постійні обстріли не давали спокою. Води та світла у місті не було, і я змушена була добувати воду у знайомих або набирати її зі свердловин. Магазини й аптеки були зачинені, а зв’язку в місті не було взагалі. Опалення не працювало взагалі. 

Щоб пережити ці дні, я з дітьми ночувала у підвалі. Дуже страшно було виходити на вулицю, бо росіяни хапали людей просто посеред білого дня. Деякі мої знайомі потрапили до полону. 

Коли нарешті прийшли наші ЗСУ, я не могла стримати радості. Стало трохи легше, але обстріли посилились. У грудні 2022 року мені вдалося виїхати з міста. 

Мій рідний район зараз сильно пошкоджений. Там розбиті будинки, зруйновані вулиці. Але я не втрачаю віри і щодня мрію, що колись знову повернуся додому, де буде мир і спокій.