Я жила щасливо, допоки не почалася окупація. Два місяці я залишалася вдома, боячись навіть вийти на вулицю. Виїжджати через Берислав було надто небезпечно, тому я шукала інші шляхи. Я розуміла, що це не закінчиться швидко.

З чоловіком ми наважилися виїхати через Василівку. Дорога була довгою. Ми їхали понад добу та ночували просто на блокпості. Навкруги стріляли росіяни. Мені було дуже страшно. 

Пізніше мій чоловік пішов добровольцем боронити нашу землю. Він загинув. Цей біль неможливо описати словами. Чоловіка росіяни вбили у Бахмуті. Він був дуже хорошою людиною. 

Зараз я живу в Одесі і кожен день чекаю на мир. Мене вражають добрі люди, які розуміють моє горе та підтримують. Мої батьки залишились в окупації. Дуже хочу знову поїхати в Херсон.