Я нікуди не виїжджала за весь час війни. Не думала, що переживу бойові дії. Обстріли трапляються часто. Магазини, школи та лікарні в селі розбиті. Мені їхати нікуди. Я постійно плачу. Живу одна та намагаюсь впоратись з відчаєм. 

У селі видають гуманітарну допомогу та хліб. Поки в селі все працює.

Іноді не було газу через обстріли. Комунальники все відновлюють, молодці. 

Я чекаю миру. Дуже хочу жити в тиші. Мені шкода всіх, хто постраждав від війни. Як зимувати з плівкою на вікнах замість скла? Сподіваюсь, скоро обстріли припиняться.