Базай Софія, 10 клас, Комунальний заклад «Лозівський ліцей №1» Лозівської міської ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Єфімова Наталія Олексіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Мені було боляче. Здається, я не достатньо цінував усе, що мав, тому так швидко закінчилося те, що вважалося постійним.

Мені було боляче. Боляче за тих, хто лежав поряд. Можливо, їхні рідні навіть не знають, де вони зараз. І можливо, вже не дізнаються.

Не знаю, що гірше: бачити, як рідні плачуть, знаючи, що ти вже не з ними. Чи щохвилини питати долю, де їхня, рідна серцю, людина…

Мені було боляче. Боляче за своїх рідних. Вони мене любили, а тепер оплакують. Їм боляче згадувати, що я вже не поряд. Мені боляче розуміти, що я нічого не можу із цим вдіяти.

Усвідомлення 1. «Життя – це те, що ви з нього ліпите»

Я - Софія. Не знаю, що можна розповісти про своє життя та шлях війни. Однак знаю людину, яка навчила мене розуміти, подарувала безцінний досвід усвідомлення життя та його змін під час повномасштабного вторгнення.

Моїм героєм буде людина, яка не знає мене, але яку знаю я…

Він - воїн та захисник. І в березні 2022 пішов нас захищати, як і багато хто інший. Перші дні були важкі. Холодно, страшно й невизначено… Що далі? Але мій герой обрав саме такий шлях і показав, що Україна незламна попри страх та невпевненість…

Усвідомлення 2. «Є речі, які не можна збагнути. Так само, як не піддається розумінню зло»

Я не можу ходити до школи, як раніше. Не маю змоги спілкуватися з деякими друзями. Не маю можливості жити спокійно.

Хтось тримає оборону на фронті. Не має змоги перепочити. Не має можливості спокійно жити!

Проходить час, та здається, що він рухається по колу. Ми боролися в минулому, боремося зараз і таке ж буде в майбутньому. Зло панувало колись, проти нього ми стоїмо в теперішньому і стоятимемо далі. Здається, змінюється все, окрім НЬОГО. Зло залишається «актуальним » завжди.

Усвідомлення 3. «Відповіді ніколи не бувають такими, на які ви очікуєте»

Я пам’ятаю, одного разу, після важкого бою, він піднявся на пагорб і дивився на захід сонця. Тоді його товариш підійшов  запитав:

- Навіщо ти це робиш?

Він усміхнувся і сказав:

- Бо війна не вічна. А краса завжди знайде свій шлях.

Ця війна навчила мене, що справжня сила не у зброї чи кількості перемог, а у здатності триматися, коли все навколо руйнується. І ця сила приходить від людей, які поруч. Від тих, хто дарує тобі надію і підтримує у важкі моменти.

Усвідомлення 4. «Інколи найгірші події пробуджують у нас найкраще»

Його не вдалося врятувати. Він помер. Вони втратили друга та наставника.

Людину, що завжди була поруч. Людину, яка була сильною, попри страх, біль та втрати.

Але він дещо залишив після себе. ВІРУ. В майбутнє - «Бо війна не вічна».

Усвідомлення 5. «Треба брати відповідальність за свої вчинки та їхні наслідки»

Людина має жахливу здатність  вбивати іншу людину. Життя жорстоке…

Але справедливе. До людини завжди повернуться її вчинки: добрі вони чи ні. І поки один рахує свої статки,  інший справді живе для людей.

Усвідомлення 6. «Лише ті, хто мають справжню силу, здатні знайти щось гарне у поганому»

Я прокидаюсь щоранку і радію новому дню. Я щаслива, що можу побути поряд зі своїми близькими, навчитися новому, дізнатися цікаве.

Рада, що маю змогу спілкуватися та жити далі. Далі – хоч скільки б це не означало…

Тисяча днів. Здається, ніби ціла вічність пройшла з того моменту. Але водночас, ніби вчора. Час тепер тече інакше – він розтягується і стискається, як гармошка, залишаючи після себе лише уривки спогадів та глибокі шрами в душі.

«Я чую звук... Здається, це клич мого янгола-охоронця. Що ж, мені вже час прощатися. Бережіть життя. Воно цінне, з усіма своїми складнощами та перешкодами.

Моїм героєм стала людина, яка не знає мене і, на жаль, уже знати не буде.