У Гуляйполі було дуже страшно. Росіяни нас постійно обстрілювали. Не було води й світла. З першого дня війни у місті коївся справжній жах. Росіяни поставили техніку біля мого будинку, тож ми з чоловіком перейшли жити до моєї сестри у центр міста. Вночі ми ходили у підвал, бо було дуже страшно.

Гуманітарну допомогу у місто привозили волонтери, бо не працювали магазини, продуктів не було. Багатьом людям не вистачало їжі. 

Ми з чоловіком виїхали з волонтерами. Взяли з собою тільки одну сумку. Зараз у Запоріжжі винаймаємо кімнату. Сподіваюсь, що скоро повернусь у Гуляйполе, хоча мій будинок постраждав.