З початком війни виїхали майже всі наші родичі та близькі. Ми не змогли виїхати, оскільки батько відмовився залишати свого собаку. Ми залишалися вдома, хоча небезпека постійно підбиралася ближче: в минулому році поряд з нашим домом було збито 3 шахеди, стався приліт КАБ та «Урагану», навколо стояли повністю понівечені будинки. У цьому році армія рф почала масовано бомбити наше селище Юльївка, і в січні ми остаточно були вимушені зібратися та переїхати.

Найстрашніший жах ми пережили, коли їхали на вечірні заняття через завод. Буквально через 5 хвилин після того, як ми минули зупинку, туди влетів КАБ - люди, які там стояли, просто згоріли живцем. Ця страшна подія та інший приліт поруч, коли на наших очах зруйнувався сусідній будинок, стали для дитини важкою травмою.

Попри пережитий шок і вимушений переїзд, дитина намагається знаходити в собі сили жити далі та адаптуватися до нового місця. Вона активно займається театром та малюванням. Творчість допомагає їй виражати емоції, справлятися зі страхами та рятувати свій внутрішній світ від жахів війни.