Коли розпочалася війна, була вдома. О 4-й ранку якраз годувала новонародженого сина.

Зміна місця проживання: куди? до кого? як?. Ніч з 12 на 13 березня, коли село палало від ворожої артилерії, люди ховались по підвалах, у шкільному сховищі.

Під час війни  з гуманітарною катастрофою не стикнулися. Дивували люди, які надали прихисток. Вони, як мурахи, несли все, що могли.

Хтось відро картоплі, хтось , дізнавшись, що є діти, яблука, солодощі.

На жаль, не стало чоловіка. Залишилась сама з 2 дітьми (11 років та 1 рік). Працюю дистанційно в своїй школі (вчитель). Вона у нас зруйнована , але віримо, що відбудують. Від цього й залежить зміна професії в майбутньому.

Приємно здивували доброта й відкритість людей, що надали прихисток.

Про війну нагадують осколки зі стін понівеченого будинку.