Історія подана мовою оригіналy

Олег бачив багато всього в окупації. Але найстрашніше, на його погляд, коли люди не мають, що їсти і приходять на роботу голодні.

Я з села Шевченкове Василівського району. До війни працював в приватній агрофірмі заступником директора. У нас було гарне життя, поки нас не «звільнили» росіяни. Звільнили від пенсії, від усього звільнили.

Зранку 24 лютого прокинувся – війна. Поїхав у Василівку зняти гроші з карточки. Там - черги і карточки не працюють. Було трішки грошей, ми набрали ліків, харчів. Так і почалась війна. Кричали, що росіяни то тут, то там, а через три дні почався обстріл села.

Найскладніше було те, що більше тисячі голів худоби потрібно кормити і поїти. Снаряди падали, а люди кормили тварин.

Перебити олію потрібно було. Світла не було. Хліба не було, нічого не було. Багатодітні сім’ї просили дерть - люди з неї кашу варили і пекли хліб. Це саме страшне, коли люди голодні приходять на роботу.

Поставок не було жодних - снаряди всюди літали, танки по селу їздили, стріляли. Так було місяць, а потім трішки краще стало. Перші дні окупації були найстрашніші.

Окупанти до людей ставились по-різному: одні нормально, а інші прикладом по спині стукали. Блокпости наставили по селу: наколки, документи перевіряли.

Зачистки були, фільтрація. Отак і жили.

Я планував свій виїзд. Спочатку вивіз тих, хто хотів. Потім вивіз сім’ю. В останню чергу виїхав сам до доньки. Подолав російські блокпости, пройшов фільтрацію, перевірку документів, наколок – вони все дивились.

Сусіди наглядають за моїм будинком. По селу росіяни будинки займають, меблі виносять. Унітази знімають - в них це традиція. В них любов до унітазів, це дійсно.

Коли магазин грабували, вони чайники електричні забрали, а підставки залишили. Кажуть: ми з дерева гарні зробимо.

В нас біля магазину тих підставок назбирали цілу купу. Що можна сказати… орда є орда - азіати. До рече, азіати ставились до людей краще, ніж росіяни. Самі погані - це маленькі якути.

Можливо, війна скінчиться, якщо в росії станеться переворот. Я думаю, що путіна отруять або приріжуть – в їх країні це історична норма. А ми повернемось до роботи, якщо хату не рознесуть – город, господарство. Ми, сільські мешканці, звикли до роботи.