Лавріщева Анастасія, 11 клас,  Криворізький природничо-науковий ліцей Криворізької міської ради Дніпропетровської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Лавріщева Ніна Олександрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

З моменту підриву Каховської ГЕС минуло майже два роки, однак наслідки цієї трагедії відчуваються й досі. Тисячі людей були змушені залишити свої домівки, ще більше - втратили доступ до води та справу всього свого життя. Осушені землі - переважно села, де люди заробляли фермерством і рибальством. Село Капулівка, де живуть мої дідусь та бабуся належить до тієї частини що втратило воду. Після того як зникла вода - пропала риба, а ґрунт став посушливим, стало неможливим вирощувати рослини в тих об’ємах, що були раніше. Це одразу далося взнаки - наслідки катастрофи може відчути кожен.

Ціни на овочі та фрукти зросли, адже урожай з постраждалих територій завжди займав важливе місце на ринку. Капулівка багато років поспіль славилася врожаями полуниці, капусти та томатів.

У момент, коли це сталося, ніхто не розумів, що відбувається. Вода витікала повільно і тихо. Незвичний журкіт чули тільки мешканці прибережних територій. Лише зранку, коли рівень води помітно знизився і ситуацію почали висвітлювати в медіа - стало очевидно, що трапилася масштабна катастрофа. У новинах головну увагу приділяли затопленим селищам - репортажі з місць, де вода зносила все на своєму шляху, не сходили з екранів. Ми щиро співчували людям, які постраждали від стихії. Проте разом зі співчуттям зростало відчуття несправедливості.

Адже, коли одні регіони боролися з надлишком води, Каховське водосховище висихало.

Мій дідусь працював на насосній станції і щиро любив водосховище. Коли він надіслав у родинну групу тривожне фото, на якому насосна труба була осушена до половини, ми всією родиною рішуче вирушили в село. У тих місцях, де течія повністю затопила десятки населених пунктів, люди були змушені евакуюватися в надзвичайно складних умовах. На допомогу постраждалим прийшли рятувальні служби та міжнародні гуманітарні організації. У нашому ж селі та сусідніх, відчуваючи страх і безвихідь, люди почали будувати "дамбу" - насип із піску, сподіваючись врятувати хоч частину води.

Новина, що будемо будувати “дамбу”, швидко ширилась селами, бажаючих допомогти ставало все більше: хтось наповнював мішки піском, хтось носив чи утрамбовував пісок у майбутню дамбу.

Я тримала мішки, поки їх наповнювали піском та доглядала за дітьми, поки дорослі займалися важчими справами. Людей було багато: хтось залишався з нами на цілий день, хтось долучався на кілька годин - кожна пара рук була важлива. Усі були виснажені і емоційно спустошені, але ніхто не опускав рук і не зупинявся. Попри втому, в очах жевріла віра - ми справді вірили, в те що наші зусилля не марні.

Усі розуміли: від нашої спільної праці залежить швидкість течії води, а значить і шанс зберегти бодай якусь кількість води.

Ми сподівались, що наша “дамба” зможе допомогти сповільнити течію. Ми розуміли, що навряд чи зможемо зупинити воду повністю, але хотіли зробити бодай щось. Ця допомога була не для того, щоб змінити хід подій, а для того щоб не з’їхати з глузду наодинці зі своїм безсиллям. Як виявилося, будували її ми дійсно не дарма, завдяки їй залишився невеликий залив. Місцеві жителі мають змогу набирати цю воду та доставляти додому для побутових потреб. Однак вона не придатна для пиття - це стояча вода, брудна і жорстка, риба там не живе.

Раніше я сприймала єдність, як красиве гасло, але після підриву Каховської ГЕС, я побачила її у дії. Вона була в мовчазній згоді: "Робимо, бо інакше не можна".

Єдність це велика сила. Єдність це справа, яку робиш від щирого серця. Не важливо, чи буде результат від справи ідеальним - важливо, що ти дієш. Що не здаєшся перед страхом і безсиллям, а намагаєшся щось зробити, змінити, зберегти.

Я переконана, що саме в таких вчинках з’являється єдність.

Єдність створюють ті, хто у критичний момент хапається за можливість і власну віру. Я хочу бути частиною саме такої країни, де кожен готовий діяти, навіть якщо не знає напевно, чи дасть це гарний результат, але знає точно: бути осторонь - не варіант.