Напередодні війни Ользі наснився тривожний сон: бомбосховище, в якому вже не було місця. А зранку - новина, що перевернула світ: «Почалася війна». Вона досі пам’ятає порожні вулиці, відсутність хліба, день народження, у який світ побачив перші кадри з Бучі - і її серце змінилося назавжди. Ольга приєдналася до волонтерства, в яке вкладає не лише час і зусилля, а й душу. Каже, що спільна біда робить людей добрішими - серця м’якшають, народжується єдність і справжня сила. Мріє про час, коли Україна знову розповідатиме щасливі історії - натхненні, свої, про життя. Бо старі сценарії більше не працюють - і тепер час писати нові, сильніші і мудріші.