Ольга Олександрівна згадує як в її рідне село зайшли російські війська й окупували його за 5-7 хвилин. Через постійні бойові дії місцеві жителі були змушені весь час ховатися в підвалах. Коли сил терпіти далі не було, вирішила з рідними виїхати. Вірить що село звільнять і мирне життя повернеться.
.png "«До цих пір трусимось, як бомби вибухають»")
.png "Імена")
