Ліна Антонівна

«Люди ховалися, а я – ні. Думала, як потрапить, то мене й не знайдуть»

Ми жили звичайним налагодженим і добрим життям, спілкувалися з дітьми. Вони живуть на тому боці, і я їх зараз не бачу, спілкуємось лише телефоном.

Я зрозуміла, що то війна, коли її почула. Це був обстріл приблизно за кілометр від мене. У 2017 році потрапило до нас до селища.

Під час обстрілу люди ховалися, а я – ні. Думала, як потрапить, то мене й не знайдуть. Чоловік мене навчив ховатись під якоюсь стінкою.

Я живу сама і, коли отримувала гуманітарну допомогу, вона відігравала велику роль. Зараз такий вік, що потрібна допомога, багато йде на ліки. Дуже допоміг Червоний Хрест та Фонд Ріната Ахметова.

Хотіла б забути початок війни та її продовження, щоби все було, як раніше. Я дуже хочу, щоби все закінчилося, і мої діти могли приїхати, побачитися з ними.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/