Рублевська Поліна, учениця 10 класу Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Білозерської міської ради Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Семенюк Людмила Юріївна

Моя Україна майбутнього

Україна - це місце, яке зберігає в собі емоції, почуття, спогади, надії та плід багаторічної людської праці, солодшої за яку немає майже нічого. А як багато містять у собі її межі! Я і перерахувати все не в стані. Уявити масштаби всього безцінного, напевно, вдасться кожному. Але хіба розумно буде використовувати лише фантазію, щоб описати рідні землі, коли вони в такій кількості наділяють нас своїми благами?

Адже це почуття є в серці кожного з нас, котре виражається любов'ю до навколишнього світу, а слова, які могли б хоч наполовину передати відчуття та думки – криються на долонях.

До багатьох речей ми звикли, як, наприклад, до рівня життя і краси навколо, і, можливо, не помічаємо їх впливу, або не помічаємо їх взагалі. Мені здається, що це блюзнірство та неповага до батьківщини як до цілого механізму, який створив ці сприятливі умови.

На світ ми тільки крізь свої рани дивитися вміємо, і щоб повернути здатність бачити добре і відчувати подяку та щастя, потрібно змінити мислення чи обстановку.

Думаю, найдієвішим методом буде звичайна подорож, адже Україна має велику кількість рекреаційних ресурсів, які є непорушною її основою, багато з яких навіть занесено до ЮНЕСКО. Її ландшафти та екосистеми неймовірні. Її флора та фауна різноманітні. Її землі родючі. Вона вся – наша головна цінність.

Адже, як то кажуть, споглядати нескінченно можна на три речі: як горить вогонь, як тече вода, і як багата природа цієї країни. У цьому безперечно є свій резон.

Побувавши в різних її місцях, не можна не помітити щирих і безкорисливих людей, які готові поговорити, поділитися досвідом і допомогти. Вони заряджені на позитив і насичують світ своєю віддачею. Їхній настрій неодмінно знаходить своє місце в інших, й ті стають здатними з тією ж впевненістю ступати далі з усмішкою на обличчі. Варто зауважити, що це зовсім не сентименти – це дійсність.

Цей взаємопов'язаний процес дуже простий, але, на жаль, не всі хочуть його осягнути. Але я впевнена, що ця територія наповнена приємними людьми, тому й сама вона приємна.

Моя Україна – це країна, до якої можна відчувати найбільше благоговіння не лише за все добро та ресурси, які вона дарує, а й за те, що вона просто існує. Любов до неї можна порівняти з любов'ю до батьків, які так багато в тебе вклали, і для яких хочеться зробити те саме.