«Луганськ нас годував, а тепер ми поділені»

Ми мешкали і до війни у Станиці Луганській. Усе ми тут пережили, і бомбардування, і перевірки.

Ми працювали, працювали, теплиці будували, дітей вирощували. До війни було чудове життя. Згадується, як працювали, як із друзями свята відзначали.

В перший день війни мене тут не було, я була на складній операції. Чоловік тут був, і я переживала як він. Друзі, куми, ділили це лихо з ним. Коли я повернулася, зрозуміла, що все змінилося. Ставлення людей змінилося, лікарня змінилася.

Ми постаріли, усі болячки вилізли, не підеш не полікуєшся, ніде. Тяжко стало, діти далеко.

Хотілося б забути, що розбили наше селище таке гарне, люди працьовиті, і те, що розділили нас із містом. Ми до Луганська возили продукти, місто нас годувало.

Ми отримували допомогу, продукти. Вони дуже велику роль відіграли, велика підтримка. Ми раді, що нам її давали.

Мрію, щоб мир був. І щоб хвороба пішла.